о. Корсика

Корсика – один з маловідомих прекрасних островів Середземного моря. Це і Франція, і особлива «держава в державі», в якій живуть не французи, а корсиканці. На Корсиці ви знайдете дивовижні поєднання і нові можливості для відпочинку. Первозданна природа, підводне плавання, полювання… Тут є прекрасні готелі з термальними комплексами, тут є маленькі приватні готельчики.
Острів славиться чудовими пейзажами – скелястими берегами, красивими бухтами і затоками, прекрасними пляжами. Тут ви зможете без зайвих формальностей орендувати автомобіль і поїздити по острову. Ви побачите старі маленькі містечка, що збереглися до наших днів без змін, насолодитеся приголомшливою французькою кухнею, скуштуєте найсвіжіших морепродуктів. А ще ви зможете, занудьгувавши по цивілізації, відправитися на денному або нічному поромі на Лазурний берег – Ніцца, Канни, Монте-Карло, Монако, Жуан ле Пен, – всі ці чудові курортні міста і держави, символи особливого стилю життя, розташовані поруч одне з одним на одному з найкрасивіших узбереж.
Особливо сприятливими для відпочинку на острові є літні місяці. Корсика, як і вся Франція, притягує своєю різноманітністю. Ось чому, людина, одного разу побував тут, мріє повернутися на цей дивовижний острів. Клімат середземноморський, середня температура січня 12-13 градусів тепла, в липні 24-26 градусів.
Корсика різноманітна: горіхові гаї хребта Кастаньяччо, високі сосни, які римляни рубали на щогли, виноградники на південно-східних рівнинах, величні пагорби, зарослі запашним чагарником, чудова затока Порто, оточена червоними гранітними скелями. Дійсно, навряд чи ви знайдете таку різноманітність пейзажів на іншому острові Середземного моря. Calanches de Piana, піки Bavella, гірські річки і озера, пустелі Des Agreates, ущелини la Restonica, заповідник Scandola, острови Lavezzi, ліси Vizzavone і Castagniccia, мис Корсика – все це сміливо можна віднести до світових скарбів.
Корсика цікава і в історичному плані. Старовинні міста і цитаделі зберігають пам’ять про численних завойовників – римлян, візантійців, іспанців, англійців, генуезців. Острів остаточно увійшов до складу Франції лише в 18 столітті. Вже греки називали її Калліста «найкрасивіша». Корсика, «гора в морі», і справді є справжньою антологією всіх чудес світу. Її історія, що перемішується з історією всіх найбільших країн Середземноморського басейну, є тому яскравим свідченням. Але в острова є і власне обличчя, своя культура, збагачена культурами сусідніх народів, що відрізняється незвичайною різноманітністю. У будь-який сезон Корсика з її сліпучим сонцем і гостинністю є місцем зустрічей і вражаючих відкриттів.
Здалеку, з моря Корсика постає скупченням високих гір, часто засніжених. Потім поступово проступають контури її берегів. Середня висота над рівнем моря тут – 680 м, найбільша у всьому Середземному морі. Справжня гірська гряда увінчується на висоті 2700 м піком Чинто, і ще понад сорок вершин перевищують позначку в 2000 м. Гори, результат химерного поєднання геологічних зрушень і ерозії, являють собою гострі піки, сліпучо-білі схили, кам’яні стовпи, виїдені вітром, широкі амфітеатри, відроги, зеленіючі перевали. А ще – цілий світ озер, гірських потоків, водоспадів і річок, повних форелі. Довгий час ці гори служили житлом тим жителям, чиї мирні селища наражалися на небезпеку нападу. Вони дозволили розвинути цілу гірську економіку, в основі якої лежить пастушівське господарство. Пастух і зараз – символ острова. У наші дні через гори женуть худобу на випас, а туристи прогулюються по заплутаних стежках. Але вони не забувають, що їх коріння уходить в море і що Корсика завжди харчувалася багатством свого узбережжя.
Перші поселення на Корсиці з’явилися дев’ять тисяч років тому. Зразки мистецтва епохи мегаліта зустрічаються на території всього острова, зокрема, дольмена і менгіри, а також дивовижні кам’яні статуї, як, наприклад, у Філітозі. Корсика порадує вас цікавими творіннями рук людських: археологічні пам’ятки мегалітичної і торренської культур, бронзового століття, генуезькі фортеці, які є майже в кожному корсиканському місті, вежі і мости. Пізніше сюди прийшли фінікійці, карфагеняни і греки, заснувавши колонії на березі й поступово досліджуючи місцеві ліси, зокрема величезні ліси Тартажин. Звідси йшов ліс на будівництво їхніх кораблів. З III ст. До н. е. римляни почали будувати тут міста, зокрема, Алерію. Корсика постачала Рим оливковою олією, вином і устрицями.
Тисячолітня історія
Коли минула епоха вандалів і Візантії, середньовічна Корсика рішенням понтифіка була приєднана до Пізи. На острові стали споруджуватися церкви, капели, монастирі, утворювалися нові села. Острів приваблює і Геную, яка прибирає його до рук в кінці XIII ст. Щоб утвердитися як володарі, генуезці будують величні фортеці на море: Калве, Боніфаціо, Бастія, Сен-Флоран, Порто-Веккіо, Аяччо та ін. Водночас споруджується дорожня мережа з прекрасними готичними мостами, а трохи пізніше – величезні берегові вежі, мета яких – застерегти острів від загарбників. Швидко розвивається вирощування винограду, оливкових дерев і каштанів. Але правління генуезців подобається не всім, виникають численні заколоти, а іспанці і французи, зі свого боку, прагнуть заволодіти островом.
У 1567 р. генуезька влада надає Корсиці спеціальний статус, і на півтора століття на острові запанує мир. Фортеці стають галасливими портами, кругом зеленіють сади і обробляються поля. У найменших селах створюються чудові зразки бароко, будуються церкви, прикрашені прекрасними фресками. У XVIII ст. Корсика під впливом великого корсиканського діяча Паскаля Паолі починає прагнути незалежності. Тут карбують власну монету, виникає місцева друкарня, відкривається університет. Проте, молода держава не була здатна збирати податки, правити судом, утримувати армію. Генуя звертається до Франції, пропонуючи разом з нею керувати островом.
У 1769 р. в Аяччо на світ з’являється Наполеон. Після революції доля Корсики воєдино злилася з долею Франції. Корсиканці беруть активну участь у житті держави. Села поступово спорожніли через проблеми міграції населення і в зв’язку з втратами під час останньої війни, на якій багато уродженців острова залишили свої життя. Але корсиканці як і раніше дбайливо ставляться до власної культури й багатої спадщини. Фауна і флора острова багатше, ніж в будь-якому іншому куточку Середземномор’я.
Неможливо забути соснові ліси Ларічіо, маки, гірські квіти, дюни і маленькі острівці навколо Корсики. Рідкісні породи птахів, що населяють скелі острова, занесені в книгу Всесвітньої спадщини людства, на перевалах можна зустріти гірських баранів, а на східному березі гніздяться перелітні птахи. Регіональний природний заповідник і охоронна берегова смуга пропонують прогулянки з одночасним вивченням місцевої флори, а також спеціальні майданчики для спостереження над поведінкою птахів і тварин. Ця територія займає близько третини всього острова. Стежки й дороги часто приводять в будиночок пастуха, до старого млина, генуезького мосту, вежі або невеликого зміцнення, побудованого на березі моря, а також морської лагуни, маяку, Пізанської церкви, барокового собору або навіть віадуку, побудованого Гюставом Ейфелем.
Проходять вони й через 365 сіл, які налічує острів. Ці поселення, що ваблять відпочити, примостилися на самому обриві скелі або на перевалі. Звідси завжди відкривається величний і чарівний вид. Вони досить компактні, щоб всі мешканці могли знати один одного, а саме село живе єдиним соціальним, комерційним і ремісничим життям. Тут можна зустріти кращі сири, ковбаси та солодощі, і кожен перехожий може взяти участь у святах і хоровому співі. Острів вміло поєднує минуле і сучасність.
Тут проходять фестивалі, як, наприклад, «Середземноморське кіно» (листопад) і «Музичні зустрічі» (грудень) в Бастії, «Джаз» (червень) і «Вітер» (жовтень) в Кальві, а також «Поліфонія» (липень), «Сміх» та ін. Етнографічний музей стародавньої інтелектуальної столиці Корсики представляє 3000 експонатів: знарядь праці, одягу і т.д., – розповідають про історію та повсякденне життя колишніх часів. Що ж стосується музею Феш, заснованого за заповітом дядька Наполеона, то тут любителі мистецтва можуть познайомитися з однією з найбагатших у світі колекцій італійських художників, в тому числі Боттічеллі.